Головна
Вшанування ДУБИНА МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Вшанування ДУБИНА МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Президія громадської організації «Національна академія наук вищої освіти України» (далі –  Академія) із сумом повідомляє, що 4 роки тому, 13 січня 2017 року відійшов у вічність, науковець-літературознавець, педагог та організатор науки в Україні доктор філологічних наук, професор, Перший президент ВГО «Академія наук вищої освіти України», академік ДУБИНА МИКОЛА ІВАНОВИЧ.

Народився Микола Іванович 02 січня 1932 р. в с. Дідичі Ківерцівського району на Волині. Закінчив Львівський педагогічний інститут (1954 р.) та аспірантуру при кафедрі історії української літератури Київського державного університету (1963). Вчителював, був на видавничій («Дніпро») та науково-організаційній роботі (Президія АН України). Кандидат (1963), доктор філологічних наук (1978). Доктор honoris causa, honoris professor ряду університетів України. У 1968 — 1972 рр. та 1986 — 1991 рр. – заступник декана філологічного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Очолював Літературну студію КДУ, Літню школу українознавства для слухачів із США, Канади, Австралії (1991 — 1998), кафедру теорії літератури та Шевченківський науково-дослідний центр КДУ, у 1985 — 1994 — спеціалізовану вчену раду. У 1987 — 1991 — заступник редактора «Вісника філології», відповідальний редактор низки видань АН ВШ України та окремих наукових праць. Обирався депутатом районних рад.

Основні напрямки наукових досліджень: проблеми історії класичної і новітньої української літератури, теорії літератури, взаємозв’язки слов’янських літератур.

Автор понад 550 наукових праць. З них 23 монографічних: «Шевченко і Західна Україна» (1969), «Василь Бобинський» (1986), «Олександр Гаврилюк» (1988), «Тарас Шевченко» (1989, в співавт.), «Літопис шани і любові» (1989), «Українська література» (1993, у співавт.), «Антін Крушельницький» (1993), «Круті дороги повернення» (1995, 2000), «Тарас Шевченко» (1999), «Теорія літератури» (1998, 1999), «Українська мова як мова державна в Україні» (2000), «Юрій Липа» (2004), «Євген Коновалець» (2005), «Іван Карпенко-Карий і український театр другої половини XIX – початку XX ст.» (у співавт.) та ін.

За радянської влади спеціалізувався на боротьбі з «українським буржуазним націоналізмом» та греко-католицькою церквою. Автор пропагандистських книжок: «Слово ненависті і гніву» (1979), «Правда звинувачує» (1982), «Патріотизм у творчості українських радянських письменників» (1987). Упорядник збірників та антологій: «І земля їх не прийме» (1973), «Народ не забуде, не простить» (1976), «Золотий вересень», «Навіки разом» (1979), «Кривавих каїнів печать» (1980).

Брав участь у створенні багатотомної Української Радянської енциклопедії, Шевченківського словника та Літературної енциклопедії, за що нагороджений Грамотою Головної редакції УРЕ. Упорядник багатьох тематичних збірників, хрестоматій та антологій, автор програм, методрозробок з теорії літератури, низки літературних портретів письменників, передмов до їхніх творів, окремих збірників, оглядових статей, рецензій тощо. Відповідальний редактор «Наукових записок» АН ВШ України.

Зробив вагомий внесок в організацію і розвиток науки та освіти в Україні. Створив наукову школу дослідників.

Підготував 16 кандидатів і 3-х докторів наук.

У 1992-2005 рр. був академіком АН ВШ України (Відділення філології та мистецтвознавства), виключений у травні 2005 р. Академік-секретар Відділення, Головний учений секретар та Перший віце-президент (у 1999 — 2002 рр.). З 2007 р. по 12.01.2017 р. – президент новозаснованої АН ВО України .

Глибоко сумуємо через відхід у засвіти неперевершеного вченого, який все своє життя віддав напруженій і шляхетній праці на користь нашої України та адресуємо слова підтримки і співчуття рідним, друзям, колегам та знайомим.

  Вічна світла пам’ять!

Президент  ГО «НАН ВО України»,
д-р мед.н., професор акад. С Табачніков

Залишити коментар

*

*